Наше завдання зараз – залучити в Миколаївський аеропорт нішевих перевізників, яких немає в Одесі та Херсоні

У грудні минулого року Миколаївську обласну раду очолила 40-річна бізнес-леді Ганна Замазєєва. Енергійна, наполеглива, з чималим досвідом у сфері управління та фінансів, вона одразу ж взялася за вирішення комплексу проблем, які мають підвищити якість життя мешканців області.

Чи можуть стосунки депутатів і чиновників залишатися партнерськими, попри їх приналежність до різних партій, чи реально зробити комунальні підприємства прибутковими, де шукати нішевих перевізників для миколаївського аеропорту, чи можуть новостворені громади стати спроможними і як у родині голови облради відзначають 8 березня?

На ці та низку інших актуальних для регіону питань Ганна Замазєєва відповіла у своєму першому інтерв’ю кореспондентові «Укрінформу».

КОНСТРУКТИВНИЙ ДІАЛОГ ЗАМІСТЬ КОНФРОНТАЦІЇ

- Скажіть, чому ви, провідний фахівець у галузі фінансів, голова правління «Всеукраїнської асоціації фінансових компаній», погодилися на посаду, скажемо відверто, менш перспективну?

- Коли я стала співзасновником «Всеукраїнської асоціації фінансових компаній», у мене виникло бажання об’єднати фінансовий ринок, створити правила поведінки на ньому, запровадити відповідний етикет стосунків. І мені це вдалося, зокрема й через те, що я ніколи не лобіювала чиїхось інтересів, а завжди намагалася знайти золоту середину у вирішенні тих чи інших проблемних питань.

Пандемія коронавірусу перевернула мою свідомість. Мій рівень соціальної відповідальності зріс, виникло бажання зробити щось корисне саме для Миколаївщини. Адже я родом із Миколаєва, тут закінчила школу, вчилася, а потім займалася і викладацькою діяльністю. Згодом деякий час працювала в Києві. Коли отримала пропозицію долучитися до команди «Слуг народу», то погодилася не одразу. Ретельно все проаналізувала, зважила свої сили. І врешті, у серпні 2020 року таки прийняла пропозицію очолити список партії на місцевих виборах до обласної ради.

Я вважаю, що й в обласній раді можна, попри приналежність депутатів до різних партій, вибудувати стосунки на такому ж високому етичному і культурному рівні, як свого часу це мені вдалося у фінансовій сфері.

- Ви людина забезпечена, маєте власний бізнес… А нова посада забирає багато часу, сил і, до того ж, відносно мало оплачувана. Отже справа не в грошах?

- Точно не в них. У мене є накопичення, які дозволяють забезпечувати себе на належному рівні. Я раніше багато працювала й заробляла значно більше, ніж моя нинішня зарплата. До речі, я її ще жодного разу не отримувала.

- Чому?

- Вся зарплата буде перераховуватися у благодійний фон «Світлі справи», співзасновником якого я є.

- Якщо вам не потрібна платня, то, може, ви прийшли на цю посаду, щоб була можливість просувати свій бізнес?

- О, зовсім ні. Нинішня посада немає жодного (від слова взагалі) стосунку до мого бізнесу. Він зовсім не пов'язаний із владою, тим більше, місцевою. Я ніяк не можу впливати на нього, будучи головою облради, це просто неможливо, оскільки він є у довірчому управлінні.

- Останні півтора року ми всі були свідками своєрідної «війни» між ОДА та облрадою, яка негативно впливала на вирішення багатьох нагальних проблем. Ви з перших днів заявили, що зробите все, щоб стосунки з ОДА стали партнерськими. Яким чином збираєтеся цього досягнути?

- Я вже казала, що намагатимусь вибудувати таку ж систему стосунків, яку мені вдалося зробити свого часу в фінансовій сфері – рівноправне партнерство. Обласна рада – розподільник коштів, а ОДА – виконавчий орган. В ОДА є багато гарних фахівців, які виконують функції управління. Але серед депутатів також є спеціалісти в різних галузях, яких вибрали люди. Вони іноді мають інше бачення того чи іншого процесу, тож наше завдання віднайти консенсус, домовитися. Тільки так…

- Вам це зараз вдається?

- Поки що все дуже мінливо, але я намагатимуся завжди підтримувати баланс, наскільки мені вистачить досвіду і вміння. Насамперед, він має підтримуватися логікою, обґрунтуванням і аргументами. Адже це потрібно мешканцям Миколаївщини. Коли ми обговорюємо якесь питання і маємо різні точки зору, то намагаємося слідувати фактам. Якщо вони є – аналізуємо, зважуємо всі аспекти і робимо висновки. Якщо ж, як то кажуть, «нічим крити», то й рішення має бути відповідне. Ми не повинні власні інтереси ставити вище суспільних. І я бачу, що всі нормальні люди це розуміють…