Він вів за собою людей...

У Києві попрощалися з Героєм України, командиром спецпідрозділу "Вовки Да Вінчі" Дмитром Коцюбайлом з позивним "Да Вінчі". Він загинув 7 березня на Бахмутському напрямку. Йому було 27 років.

У Михайлівському Золотоверхому соборі відбулася заупокійна панахида за загиблим військовим. До храму на богослужіння прийшли кількасот людей, зокрема, рідні, бойові побратими, друзі.

Віддати шану "Да Вінчі" прийшов президент Володимир Зеленський та прем'єрка Фінляндії Санна Марін, яка зараз перебуває з візитом у Києві. Вони поклали квіти до труни Дмитра Коцюбайла та висловили співчуття його родині. Президент передав матері загиблого військовослужбовця Оксані Коцюбайло відзнаку "Хрест бойових заслуг", якої її сина удостоєно посмертно за визначні особисті заслуги в захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народу та вірність військовій присязі.

Після заупокійної панахиди розпочалася церемонія прощання з "Да Вінчі" на Майдані Незалежності. Там зібралися тисячі українців. На церемонії були присутні головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, міністр оборони Олексій Резніков та очільник ГУР Кирило Буданов.

Подруга Дмитра Коцюбайла розповіла, що познайомилася з "Да Вінчі" в Авдіївці у 2017 році. Відтоді вони часто спілкувалися і стали добрими друзями.

"Ми бачилися два тижні назад, записали з ним велике інтерв’ю. Я ніколи навіть не хотіла подумати, що він вийде зі словами останніми. Ми познайомилися в Авдіївці, коли там стояла 72 бригада і він почав з ними співпрацювати. Він, мабуть, був першим корегувальником, який сідав на броню танка і корегував вогонь. Ніхто на той момент не міг цього повторити. Вже після нього його інші побратими піхотинці почали так робити. Мені вважається, що ми дуже близько дружили, і я пишаюся, що я знаю всю його родину, яка тепер я не знаю як переживе це все".

Про силу духу Дмитра розповідали не лише друзі і родичі, а й ті для кого він був прикладом мужності і орієнтиром військової стійкості. Військовослужбовець Руслан з позивним "Круглий", який не знав особисто Дмитра Коцюбайла, але мріяв з ним познайомитися каже:

"Це легенда добровольчого руху, бо я сам з батальйону Кульчицького, це теж добровольчий батальйон. Це для нас самий зразковий, може, як Залужний в ЗСУ, так само "Да Вінчі" в добровольчому руху"